1.1.2. Режим контролю ракетних технологій (РКРТ)
           (заснований у 1987 році)
     РКРТ було створено шляхом укладення неформальної політичної угоди групою держав, які мали спільну позицію щодо обмеження розповсюдження ракет, матеріалів ракетної техніки, обладнання та пов'язаних з ними технологій, включаючи безпілотні системи доставки (наприклад, безпілотні літальні апарати), які могли би бути використані для доставки усіх видів зброї масового знищення (ЗМЗ).
     Станом на серпень 2019 року РКРТ обʼєднує 35 держав-партнерів, включаючи. Натомість, ряд експортерів ракет, таких як Китай, Ізраїль, Іран, Північна Корея і Пакистан, все ще не проявляють прихильності до РКРТ.
     За відсутності спеціальних міжнародних правових інструментів РКРТ використовує Резолюцію РБ ООН 1540 як правову основу для своєї діяльності. Ця резолюція зобовʼязує усі держави вживати ефективних заходів з метою встановлення національного контролю, зокрема, за системами доставки хімічної, бактеріологічної, радіоактивної та ядерної (ХБРЯ). На виконання Резолюції 1540 РБ ООН багато держав імплементують вимоги списків РКРТ у свої національні законодавства.
     У рамках функціонування РКРТ були розроблені Керівні принципи режиму та Додаток щодо обладнання, програмного забезпечення та технологій для контролю за безпілотними літальними апаратами (БЛА), здатними доставляти ЗМЗ (тобто за ракетами та іншими можливими системами доставки). Керівні принципи РКРТ та Додаток встановлюють дві категорії товарів, а саме: Категорію I: закінчені ракетні системи (такі як балістичні ракети, ракети-носії та метеорологічні ракети), а також безпілотні літальні апарати (включаючи крилаті ракети, безпілотні апарати-мішені та розвідувальні безпілотні апарати), здатні нести до 500 кг корисного навантаження на дальності не менші 300 км; виробниче обладнання для таких систем і головні підсистеми.
     Решту технічних засобів, включених до Додатку, віднесено до Категорії ІІ, яка охоплює закінчені ракетні системи (у т.ч. балістичні ракети, ракети-носії та метеорологічні ракети а також безпілотні літальні апарати (включаючи крилаті ракети, безпілотні апарати-мішені та розвідувальні безпілотні апарати) з максимальною дальністю 300 км і більшою, які не були включені до Категорії І. Також до Категорії ІІ увійшли обладнання, матеріали та технології, більшість з яких розроблені для цілей, інших ніж доставка ЗМЗ.
     Додаток РКРТ визначає товари Категорії I як такі, передачу яких не слід дозволяти за винятком виключних випадків. Натомість, товари, віднесені до Категорії ІІ можуть передаватися, але за умови, що вони відповідають шести критеріям, якими визначаються ризики їх неналежного використання.
     Контрольні списки обох категорій Додатку РКРТ постійно оновлюються (наприклад, у 2015 р. щодо контролю за безпілотниими літальними апаратами і технологіями ракет на твердому паливі). З 2005 р. всі партнери РКРТ повинні застосовувати принцип всеосяжного ("catch-all") контролю до експорту товарів, які не включені до контрольних списків, але їх призначення може бути пов'язане із системами доставки ЗМЗ, за виключенням пілотованих літаків.