1.2.6. Гаазький кодекс поведінки проти розповсюдження балістичних ракет (ГКП)
            (прийнятий 25 листопада 2002 року)
     Застосування ЗМЗ потребує засобів доставки, найбільш ефективними з яких є ракети. При цьому РКРТ регулює тільки передачі у цій сфері. ГКП бере своє походження з РКРТ і доповнює останній, слугуючи як інструмент для досягнення більшої прозорості та розбудови довіри у питанні розповсюдження балістичних ракет.
     ГКП було прийнято на міжнародній конференції у місті Гаага (Нідерланди) 25 листопада 2002 року. Його підписали 139 держав. ГКП є багатостороннім кодексом поведінки, участь у виконанні якого є добровільною і відкритою для усіх держав.
     ГКП хоча і розроблявся поза рамками діяльності ООН, але повʼязаний з нею цілою низкою резолюцій, а саме: резолюціями 59-ої, 60-ої, 63-ої, 65-ої, 67-ої, 69-ої й 71-ої Генеральних Асамблей ООН, що містять посилання на ГКП.
     У ГКП, визнаючи, що держави не повинні бути позбавлені переваг в освоєнні космосу у мирних цілях, а програми космічних ракет-носіїв не повинні використовуватися для приховування програм балістичних ракет серед іншого постановляє виконання ряду заходів транспарентності з метою зміцнення довіри та сприяння нерозповсюдженню балістичних ракет, у т.ч стосовно програм балістичних ракет, програм одноразових космічних ракет-носіїв, а також програм балістичних ракет і космічних ракет-носіїв з урахуванням принципів нерозголошення комерційної та економічної таємниці.