2.2 Як здійснюється державний експортний контроль в Україні (законодавство та термінологія).
З метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях в Україні була створена система експортного контролю.
Після проголошення незалежності України особливо гостро постало питання створення чіткої системи захисту національних інтересів держави, безпеки зовнішньої політики, а також виконання міжнародних зобов’язань щодо експорту та імпорту звичайних озброєнь, військової техніки, товарів і технологій, які можуть бути застосовані у створенні зброї масового знищення (ЗМЗ) і систем її доставки.
У 1991 році було прийнято Закон України № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (тут і далі – в редакції ПКМУ № 2672-VIII від 17.01.2019), який встановив правову основу для уряду у сфері регулювання торгівлі певними видами чутливих товарів. Стаття 20 цього закону передбачає, що експорт/імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України може здійснюватись виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
У 2003 р. було прийнято Закон України № 549-IV “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”. Закон визначає, що державний експортний контроль є комплексом заходів з контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов'язань України.
Відповідно до статті 4 згаданого вище закону, головними принципами державної політики експортного контролю є :
• пріоритетність національних інтересів України – політичних, економічних та військових, захист яких є необхідним для забезпечення національної безпеки;
• обов’язковість виконання міжнародних зобов’язань України щодо нерозповсюдження ЗМЗ та засобів її доставки;
• встановлення державного контролю за здійсненням міжнародних передач контрольованих товарів, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях;
• законність;
• узгодження процедур і правил державного експортного контролю з міжнародно-правовими нормами та практикою;
• забезпечення механізмів виконання міжнародних договорів і спільної політики нерозповсюдження, яка направлена на виконання санкцій Ради Безпеки ООН по відношенню до окремих країн та супротив тероризму;
• забезпечення взаємодії з міжнародними організаціями та іноземними державами в сфері державного експортного контролю з метою зміцнення міжнародної безпеки і стабільності, у тому числі з метою запобігання розповсюдженню ЗМЗ та засобів її доставки.
Правову основу державного експортного контролю становлять Конституція України, Закон України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти.
Ієрархію законодавства з експортного контролю можливо представити у вигляді структури, що має шість умовних рівнів:
Конституція України є базовим правовим документом у системі законодавства в галузі державного експортного контролю.
Державна політика в галузі державного експортного контролю є складовою частиною державної політики України. Статтею 85 Конституції України передбачено, що визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави належить до повноважень Верховної Ради України. Реалізація цих повноважень Верховною Радою України здійснюється шляхом прийняття відповідних законів.
Міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є пріоритетною частиною національного законодавства з експортного контролю.
Тобто, відповідно до законодавства, укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, тобто норми належним чином оформлених міжнародних договорів України мають перевагу над нормами національного законодавства.
Закони України, що стосуються сфери державного експортного контролю, є важливим рівнем законодавства з експортного контролю. Саме Законами України визначається як загальні правила та процедури зовнішньоекономічної діяльності з товарами, так і спеціальні правила такої діяльності, пов’язані з зовнішньоекономічною діяльністю відносно товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю.
Враховуючи те, що метою державного експортного контролю є забезпечення захисту інтересів національної безпеки України, одним із таких законів є Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII “Про національну безпеку України”.
Основи державної політики в сфері державного експортного контролю визначені в Законі України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”. Саме прийняттям відповідних законів у сфері безпеки, зовнішньою політики, економіки та оборони, у тому числі у сфері державного експортного контролю, Верховна Рада України забезпечує створення законодавчих основ державного експортного контролю.
Важливу частину законодавства з експортного контролю складають укази Президента України, що мають відношення до сфери державного експортного контролю.
Пункти 3-5 частини 1 статті 106 Конституції України окреслюють повноваження глави держави у сфері міжнародних відносин. Президент України представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Експортний контроль є елементом зовнішньополітичної діяльності держави, тому відповідно до Конституції Президент України здійснює загальне керівництво державною політикою експортного контролю. Відповідно до Конституції Президент України має право видавати відповідні укази, що регулюють напрямки діяльності, віднесені до його компетенції, у тому числі видавати обов’язкові для виконання укази, що стосуються сфери державного експортного контролю. Саме виданням Президентом України указів, що стосуються сфери державного експортного контролю, забезпечується регулювання певних питань у цій сфері. Зокрема, серед таких указів:
Указ Президента України від 15.07.1999 № 861/99 «Про порядок встановлення (скасування) обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України» (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 ( 1227/2003 ) від 29.10.2003), який визначає порядок забезпечення виконання рішень Ради Безпеки ООН (РБ ООН) в межах України щодо встановлення та скасування ембарго на експорт товарів;
Указ Президента України від 27.06.2007 № 180/2007 «Про Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю» (із змінами в редакції Указу Президента N896/2019 ( 896/2019 ) від 11.12.2019), який встановлює діяльність Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю та визначає її основні завдання;
Указ Президента України від 25.12.2003 № 1488/2003 «Про заходи щодо впорядкування діяльності з міжнародних повітряних перевезень товарів військового призначення та подвійного використання», який встановлює обов’язки ДСЕКУ, Державної митної служби та Державного департаменту авіаційного транспорту зі збору та узагальнення інформації, пов’язаної з міжнародними повітряними перевезеннями військових товарів і товарів подвійного використання;
Значна частина конкретних процедур здійснення експортного контролю регулюється відповідними актами Кабінету Міністрів України. Такі акти приймаються Кабінетом Міністрів України у вигляді відповідних постанов або розпоряджень. Цей рівень є рівнем нормативно-правового визначення процедур державного експортного контролю в Україні.
Згідно із частиною 1 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган він здійснює владу як безпосередньо, так і через органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність. До цієї системи входить і Державна служба експортного контролю України. Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує виконання законів України та актів Президента України, а також в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
До постанов Кабінету Міністрів України (ПКМУ), які стосуються сфери державного експортного контролю, належать:
ПКМУ від 20.11.2003 № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення» (тут і далі – в редакції ПКМУ від 09.08.2017 № 596, зі змінами, внесеними ПКМУ № 916 від 06.11.2019), яка встановлює порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення;
ПКМУ від 28.11.2003 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» використання” тут і далі – в редакції ПКМУ від 11.01.2018 № 1, зі змінами, внесеними ПКМУ № 916 від 06.11.2019), яка встановлює порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання;
ПКМУ від 08.06.1998 № 838 «Про затвердження Положення про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю» (тут і далі – в редакції ПКМУ від 29.08.2018 № 805, зі змінами, внесеними ПКМУ № 916 (916-2019-п) від 06.11.2019), яка встановлює процедури, за допомогою яких суб’єкти можуть отримати повноваження на здійсненняи експорту/імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю;
ПКМУ від 12.06.1999 № 1228 «Про затвердження Положення про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю», яка визначає суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мають право брати участь в експорті/імпорті товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також конкретні категорії товарів, якими вони можуть торгувати і конкретні види торговельної діяльності, які вони можуть здійснювати для визначених цілей;
ПКМУ від 06.06.2012 № 500 «Про затвердження Порядку державного експортного контролю за проведенням переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів» (тут і далі – в редакції ПКМУ № 706 ( 706-2019-п ) від 14.08.2019), яка визначає процедуру державного експортного контролю над суб’єктами, зареєстрованими в Держекспортконтролі як суб’єкти здійснення міжнародних передач товарів для проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів (товарів військового призначення, товарів подвійного використання, а також інших товарів) до країн, стосовно яких Україна встановила ембарго на експорт;
ПКМУ від 15.07.1997 № 767 «Про затвердження Положення про порядок проведення експертизи в галузі експортного контролю», (тут і далі – в редакції ПКМУ № 916 (916-2019-п ) від 06.11.2019), яка встановлює порядок проведення експертизи товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю та суб’єктів, які мають намір здійснювати міжнародні передачі таких товарів;
ПКМУ від 17.07.2003 № 1080 «Про затвердження Порядку державної атестації системи внутрішньофірмового експортного контролю, створеної суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів» (тут і далі – в редакції ПКМУ №99 (99-2018-п ) від 21.02.2018), яка визначає процедуру проведення державної експертизи внутрішньофірмової системи експортного контролю, створеної суб’єктом, який бере участь в міжнародній передачі товарів, що підлягають державному експортному контролю;
ПКМУ від 27.05.1999 № 920 «Про затвердження Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю» (тут і далі – в редакції ПКМУ №99 (99-2018-п) від 21.02.2018), яка визначає порядок надання державних гарантій для кінцевих користувачів з України стосовно імпортованих товарів, що підлягають державному експортному контролю, встановлює державний контроль за виконанням цих гарантій, а також контроль за діяльністю іноземних кінцевих користувачів щодо гарантій, які вони надають на товари, імпортовані з України.
Відомчі правові акти “загальнодержавної” дії, затверджені відповідними державними органами та у встановленому порядку зареєстровані Міністерством юстиції України, складають рівень нормативного регулювання у сфері експортного контролю відповідно до норм права, що визначені у правових актах вищого рівня. Зокрема, до наказів, які стосуються сфери державного експортного контролю, належать:
Наказ ДСЕКУ від 09.01.2004 № 5 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення заяв щодо отримання дозвільних документів, документів про гарантії та інших документів, що надаються Держекспортконтролем», який визначає порядок заповненння всіх типів заяв щодо отримання різних видів дозвільних документів Держекспортконтролю, а також та зміст та обсяг інформації, що має бути внесена до заяв;
Наказ ДСЕКУ від 27.04.2009 № 31 «Про затвердження Інструкції про реєстрацію в Держекспортконтролі суб’єктів підприємницької діяльності України як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів», який визначає процедуру, що повинна здійснюватися на основі попередньої експертизи, визначає форму заяви на реєстрацію, а також зміст і обсяг інформації, що має бути до неї внесена;
Наказ ДСЕКУ від 29.11.2004 № 355 «Про затвердження Інструкції про порядок оформлення і використання дозвільних документів у галузі державного експортного контролю», який встановлює порядок видачі та використання дозволів і висновків Держекспортконтролю на проведення міжнародних передач товарів, на які можуть посилатись митні органи під час митного оформлення товарів;
Наказ ДСЕКУ від 05.10.2009 № 86 «Про затвердження форми висновку щодо можливості проведення переговорів, форм звітів та встановлення строків звітності», який затверджує форму висновку щодо проведення переговорів, пов’заних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів, форми відповідних звітів та строки їх подання до Держекспортконтролю;
Наказ ДСЕКУ від 23.01.2019 № 68 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення заяви про отримання (продовження терміну дії) повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю», який встановлює єдиний порядок заповнення форми заяви про отримання/продовження дії повноважень для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з метою здійснення експорту та імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також встановлює форму такої заяви;
Наказ КМУ від 20.11.2003 № 690 «Про вдосконалення механізму здійснення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення та подвійного використання», згідно з яким Держекспортконтроль, в межах повноважень, має розробляти та здійснювати заходи щодо забезпечення контролю за міжнародними повітряними перевезеннями товарів військового призначення;
Наказ МЕРТУ від 27.01.2014 № 74 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в галузі державного експортного контролю», який встановлює процедури підготовки та обліку адміністративних правопорушень у сфері державного експортного контролю, реєстрації справ про адміністративні правопорушення і передачі їх в органи, уповноважені розглядати такі справи;
Наказ МЕРТУ від 27.01.2014 № 1490 «Про затвердження Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю», який встановлює процедури Держекспортконтролю щодо розгляду випадків порушення державного законодавства в галузі експортного контролю суб’єктами, які беруть участь в здійсненні міжнародних передачах товарів.
Термінологія.
Базові процедури державного експортного контролю регулюються Законом України № 549 “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, який за своєю суттю і є законом про експортний контроль.
У розділі “Загальні положення” цього закону наведено термінологію, що застосовується у експортному контролі; визначено сферу застосування державного експортного контролю, принципи формування державної політики державного експортного контролю, методи здійснення такого контролю та повноваження органів державної влади у сфері експортного контролю.
Отже, відповідно до положень статті 1 закону основними термінами в галузі державного експортного контролю є:
міжнародні передачі товарів - експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України;
експорт - продаж або передача на інших законних підставах товарів іноземним суб'єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів, у тому числі: продаж або передача товарів в Україні посольству чи представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцю чи особі без громадянства; продаж або передача в Україні чи за її межами права управління (контролю) товарами відповідно юридичній особі іноземної держави чи її представнику, іноземцю чи особі без громадянства, у тому числі через засоби зв'язку; розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства; фактичне відвантаження товарів з метою подальшої їх передачі або переміщення за межі України;
ембарго (повне або часткове) - заборона чи обмеження експорту товарів до держав, визначених міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або до держав, щодо яких проводиться відповідна національна політика;
імпорт - купівля або отримання на інших законних підставах від іноземних суб'єктів господарської та іншої діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів в Україну, включаючи їх купівлю для власного споживання філіями та представництвами установ і організацій України, що знаходяться за її межами, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном;
реекспорт - продаж або передача на інших законних підставах іноземним суб'єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих в Україну;
транзит - перевезення товарів з однієї до іншої іноземної держави територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску черездержавний кордон України, за винятком випадків, коли право власності чи право володіння та користування товаром у разі такого перевезення на території України в установленому порядку переходить від однієї до іншої особи;
тимчасове вивезення товарів - вивезення товарів з України до іноземної держави з наступним їх поверненням в Україну;
тимчасове ввезення товарів - ввезення товарів в Україну з іноземної держави з наступним їх вивезенням за межі України;
товари - товари військового призначення та подвійного використання;
товари військового призначення в сукупності чи окремо - це:
- вироби військового призначення - озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів;
- послуги військового призначення - надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт;
- технології військового призначення - спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги:
- технічні дані - проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у тому числі й електронних, носіях інформації;
- технічна допомога - проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи;
- базові технології - технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана;
товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов'язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
послуги (технічна допомога) подвійного використання - надання іноземним юридичним особам чи іноземцям в Україні або за її межами технічної підтримки, пов'язаної з ремонтом, розробленням, виробництвом, використанням, складанням, випробуванням, модифікацією, модернізацією, підтримкою в робочому стані, включаючи авторський та гарантійний нагляд, або будь-яке інше технічне обслуговування систем, обладнання та їх компонентів, програмного забезпечення та технологій, що підлягають державному експортному контролю. Послуга (технічна допомога) може набувати форми інструктажу, підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи, надання консультацій і може включати передачу технічних даних;
кінцеві споживачі - суб'єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб'єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України;
військове кінцеве використання - використання будь-яких товарів з метою розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, зберігання,виявлення, ідентифікації, придбання виробів військового призначення, у тому числі: використання виробничого, випробувального або технологічного обладнання та його компонентів; використання будь-яких складових частин зазначених товарів, а також обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій чи надання будь-яких послуг; включення таких товарів до складу виробів військового призначення;
суб’єкт здійснення міжнародних передач товарів - зареєстрований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, державний замовник з державного оборонного замовлення та суб’єкт господарювання України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність;
дозвіл - документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на експорт чи імпорт товарів. Дозвіл може бути разовим, генеральним або відкритим;
висновок - документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на тимчасове ввезення або вивезення товарів чи їх транзит, проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про міжнародні передачі товарів військового призначення або про експорт товарів подвійного використання та інших товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на поставки таких товарів. Висновок може бути разовим, генеральним або відкритим;
разовий дозвіл чи висновок - дозвіл чи висновок, який надається суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів або суб'єктам, зазначеним у частині третій статті 15 цього Закону для проведення відповідних переговорів або здійснення конкретної міжнародної передачі товарів визначеному кінцевому споживачу із зазначенням їх найменування, кількості, вартості, особливих умов поставки, назви іноземного суб'єкта господарської або іншої діяльності, держави призначення або походження товарів та їх кінцевого споживача;
генеральний дозвіл чи висновок - дозвіл чи висновок, який надається суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів для неодноразового проведення відповідних переговорів чи здійснення міжнародних передач товарів визначеному кінцевому споживачу із зазначенням їх найменування, особливих умов поставки, назви іноземного суб'єкта господарської або іншої діяльності, держави призначення або походження товарів та їх кінцевого споживача;
відкритий дозвіл чи висновок - дозвіл чи висновок, який надається суб'єкту здійснення міжнародних передач товарів для неодноразового проведення відповідних переговорів чи здійснення міжнародних передач товарів із зазначенням тільки їх найменування, особливих умов поставки та назви держави призначення або походження товарів;
державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов'язань України;
система внутрішньофірмового експортного контролю - комплекс заходів організаційного, правового, інформаційного та іншого характеру, що виконується суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів з метою дотримання ним та підпорядкованими йому структурними підрозділами вимог законодавства в галузі експортного контролю;
посередницька (брокерська) діяльність - будь-які дії суб'єкта господарювання України, що сприяють здійсненню міжнародних передач товарів військового призначення, включаючи дії з фінансування, транспортування чи експедирування вантажів, незалежно від походження таких товарів і території, на якій провадиться зазначена діяльність;
документ про гарантію - документ, який містить письмове зобов'язання (підтвердження) уповноваженого на це державного органу України або іноземної держави щодо використання в заявлених цілях товарів і видається у формі міжнародного імпортного сертифіката, сертифіката підтвердження доставки чи іншого документа, що містить таке зобов'язання (підтвердження), а також документ, який містить письмове зобов'язання кінцевого споживача, що видається у формі сертифіката кінцевого споживача;
міжнародний імпортний сертифікат - документ, виданий уповноваженим на це державним органом держави-імпортера, який підтверджує зобов'язання імпортера імпортувати товари до своєї держави, а якщо товари не будуть до неї імпортовані, то не відправляти їх в інше місце без дозволу зазначеного державного органу;
сертифікат підтвердження доставки - документ, виданий уповноваженим на це державним органом держави-імпортера, який підтверджує, що зазначені в ньому товари доставлено до цієї держави;
сертифікат кінцевого споживача - документ, яким кінцевий споживач визначає місце та мету кінцевого використання (встановлення) товарів і гарантує, що ці товари не будуть використані в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не будуть передані іншому споживачу на території держави призначення або реекспортовані без дозволу відповідного державного органу,а також бере на себе інші гарантії (зобов'язання) щодо імпортованих товарів, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) чи вимогами держави - експортера товару.
