2.5 Кроки суб’єкта господарювання, який має намір здійснювати міжнародні передачі товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Виходячи з обов’язковості виконання вимог експортного контролю суб’єктами здійснення міжнародних передач, важливим завданням його практичної імплементації є виявлення відповідних ризиків та вирішення комплексу питань, які пов’язані з впровадженням відповідального підходу до здійснення міжнародних передач товарів виходячи з процедур експортного контролю. Суб’єкт здійснення міжнародних передач повинен завчасно виявляти ризики пов’язані із застосуванням процедур експортного контролю.
Головним завданням є виявлення заборон та обмежень, пов’язаних із експортом товарів та виконанням дозвільних процедур, виходячи з того, що наявність таких заборон або обмежень може унеможливити будь-який експорт. З метою зменшення комерційного ризику, наявність зазначених заборон, обмежень чи інших додаткових вимог щодо можливості експорту необхідно з’ясувати ще до підписання контракту та планування виробництва. Необхідність такого з’ясування обумовлена тим, що виготовлення або придбання продукції з метою її експорту буде корисним лише у випадку, коли відносно експорту такої продукції немає обмежень чи заборон, споживач продукції є надійним, а можливість експорту завчасно з’ясовано.
Якщо продукцію, яка підлягає державному експортному контролю, вже виготовлено але не з’ясовно надійність споживача та наявність обмежень чи заборон на її експорт, існує ризик зазнати фінансових збитків у зв’язку з відмовою у наданні дозвільних документів. Суб’єкт здійснення міжнародних передач у такому разі буде змушений сплатити витрати на виробництво, штрафні санкції за контрактом і на додаток до цього може втратити свого замовника назавжди.
Таким чином, з метою впевненої роботи на зовнішньоекономічних ринках, суб’єкт господарювання повинен виконати зазначені нижче обов’язкові кроки.
Крок перший: попередня ідентифікація товарів.
Попередня ідентифікація товару (встановлення відповідності конкретного товару, який є об’єктом міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю) є обов’язком суб’єкта господарювання, який має намір здійснювати імпорт цього товару.
Тобто, перш, ніж звернутися до Держекспортконтролю, суб’єкт повинен провести аналіз наявної в нього інформації щодо товару, міжнародні передачі якого він планує здійснювати в майбутньому, а також напрямки таких передач/країни кінцевого споживання.
Якщо за висновками попередньої ідентифікації суб’єктом буде встановлено, що:
- товар не відповідає ознакам товарів військового призначення або товарів подвійного використання, наведеним у Списках контрольованих товарів, та
- передачу товару заплановано здійснити не до країн, стосовно яких встановлено ембарго,
міжнародні передачі цього товару можуть здійснюватися без дозволу/висновку Держекспортконтролю, в порядку, встановленому законодавством України.
Якщо за висновками попередньої ідентифікації суб’єктом буде встановлено, що товар відповідає ознакам товарів військового призначення або товарів подвійного використання, або якщо стосовно запланованої країни прийняті відповідні постанови про встановлення обмежень на міжнародні передачі товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, які не внесені до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, суб’єкт повинен звернутися в Держекспортконтроль з метою реєстрації як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів.
Крок другий: реєстрація в Держекспортконтролі.
Для реєстрації в Держекспортконтролі суб’єкту необхідно надати відповідні відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товару, перелік та вимоги до яких передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1997 № 767 „Про затвердження Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю” й Інструкцією про реєстрацію в Держекспортконтролі суб’єктів підприємницької діяльності як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів, що затверджена Наказом Державної служби експортного контролю України від 27.04.2009 № 31 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 за № 637/16653).
За підсумками попередньої експертизи, Держекспортконтроль здійснить реєстрацію суб’єкта як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів і надасть відповідне роз’яснення щодо їх ідентифікації та порядку (умов) здійснення міжнародних передач до заявлених країн.
За підсумками такої реєстрації суб’єкт отримує статус суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів. Цей статус є обов’язковою передумовою для подальшого створення суб’єктом системи внутрішньофірмового експортного контролю, отримання ним відповідних повноважень Кабінету Міністрів України (у разі виникнення такої потреби), а також дозвільних документів Держекспортконтролю, міжнародних імпортних сертифікатів та здійснення міжнародних передач контрольованих товарів.
Більш детальна інформація щодо реєстрації суб’єкта господарювання України в Держекспортконтролі наведена у главі 3.1 до цього Посібника
Крок третій: створення системи внутрішньофірмового експортного контролю
За умови наявності намірів суб’єкта бути постійним учасником зовнішньоекономічних операцій щодо контрольованих товарів, він має можливість отримувати генеральні та відкриті дозвільні документи. Можливість отримання таких документів є своєрідним привілеєм та потребує від суб’єкта додаткового кроку у вигляді створення власної системи внутрішньофірмового експортного контролю (далі – СВФЕК), її державної атестації Держекспортконтролем та отримання відповідного свідоцтва про таку атестацію.
Створення суб’єктом системи внутрішньофірмового експортного контролю в цілому є рекомендаційною нормою законодавства, але, враховуючи специфіку міжнародних передач контрольованих товарів, суб’єктам, які мають намір здійснювати на міжнародному ринку відповідні операції з такими товарами, створення СВФЕК є вигідним як з точки зору безпеки, так і з точки зору економічної вигоди.
Відповідно до законодавства саме суб’єкти, які створили СВФЕК, можуть отримувати відповідні повноваження на здійснення експорту/імпорту товарів військового призначення (ТВП) та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, мають право отримувати генеральні та відкриті дозвільні документи на право здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, а також отримувати генеральні та відкриті висновки на право проведення переговорів пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач таких товарів. В той же час суб’єкт, який створив СВФЕК, має також додаткові обов’язки, у порівнянні з іншими.
Крок четвертий: отримання повноважень на експорт/імпорт окремих класів товарів
Відповідно до законодавства України, для здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, суб’єкти повинні отримати від Кабінету Міністрів України відповідні повноваження на експорт/імпорт товарів військового призначення.
Про необхідність отримання таких повноважень суб’єкту буде повідомлено листі-роз’ясненні Держекспортконтролю, що додається до Посвідчення про реєстрацію.
В такому випадку до Держекспортконтролю подаються заява та документи, згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 838 «Про затвердження Положення про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю».
Документи мають бути оформлені у відповідності до рекомендацій та за формою, наведеними у наказі ДСЕКУ від 23.01.2019 № 68 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення заяви про отримання (продовження терміну дії) повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю».
Слід зазначити, що для отримання таких повноважень суб’єкт повинен виконати низку додаткових обов’язкових процедур, а після отримання повноважень виконувати додаткові обов’язки, що встановлені законодавством.
Виняток становлять випадки, передбачені пунктом 4 Положення про порядок надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень, на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.06.1998 № 838.
Крок п’ятий: проведення переговорів про експорт товарів
Переговори щодо здійснення експорту контрольованих товарів не потребують отримання дозвільних документів.
Водночас, звертаємо увагу, що Кабінетом Міністрів України прийняті відповідні постанови про встановлення обмежень на експорт товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, які не внесені до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю та щодо яких відповідно до законодавства застосовується процедура державного експортного контролю.
Тому, якщо суб’єкт має намір укласти зовнішньоекономічний договір (контракт) щодо здійснення експорту товарів до іноземної держави, на поставки до якої встановлено такі обмеження, то перш ніж проводити переговори та укладати контракт, він повинен отримати на це дозвільний документ (висновок на право проведення переговорів) Держекспортконтролю.
Крок шостий: врахування вимог експортного контролю під час укладання контрактів
Зовнішньоекономічний договір (контракт) стосовно міжнародних передач товарів є визначальним у зовнішньоекономічній діяльності суб’єкта. Контракт є одним з ключових та обов’язкових для подання до Держекспортконтролю (у вигляді копії) документів для забезпечення здійснення міжнародних передач товарів військового призначення.
Водночас, система експортного контролю, крім контрактів, застосовує також:
• додаткові документи у вигляді сертифікатів кінцевого споживача, імпортних сертифікатів, сертифікатів підтвердження доставки тощо; а також
• низку специфічних інструментів у вигляді дозвільної системи (з її можливістю відмов) та системи перевірок використання товарів за призначенням (як документальних – на підставі звітності, так і “фізичних” – шляхом здійснення “фізичного” контролю на території кінцевого споживача).
Саме з метою отримання згоди та гарантій іноземного кінцевого споживача про надання зазначених вище документів, або про здійснення перевірок, ці вимоги повинні бути враховані під час укладання будь-якого (договору) контракту (не лише тих, які укладені на підставі відповідних висновків Держекспортконтролю).
З метою належного виконання вимог експортного контролю, суб’єкту доцільно заздалегідь домовитись з іноземним споживачем про надання сертифікатів, оскільки в разі відсутності заява про надання дозвільного документу буде відхилена Держекспортконтролем.
Також необхідно повідомити іноземного споживача про вимоги та механізми перевірок кінцевого використання товарів за призначенням (документальні та “фізичні”), тому що відсутність згоди та гарантій іноземного споживача про такі перевірки може стати підставою відмови у наданні дозвільного документу.
У зв’язку з тим, що завжди існує ризик відмови у дозвільному документі, кращим шляхом для суб’єкта застрахуватись від штрафних санкцій є умова набуття чинності контрактом після отримання дозвільного документу.
Крок сьомий: отримання від іноземного суб’єкта документів про гарантії
Документи про гарантії є специфічним і вкрай важливим інструментом експортного контролю. Такі документи, як правило, мають форму відповідних сертифікатів (сертифікатів кінцевого споживача, імпортних сертифікатів, сертифікатів підтвердження доставки, тощо) та є невід’ємною складовою заяви суб’єкта про отримання дозвільного документу. Саме тому, перш ніж подати заяву на отримання разового дозволу на право здійснення експорту/імпорту, суб’єкт повинен:
отримати від кінцевого споживача сертифікат кінцевого споживача;
у визначених законодавством випадках отримати міжнародний імпортний сертифікат від уповноваженого на це державного органу (України – під час імпорту, або іноземної держави – під час експорту).
Крім того, якщо за підсумками експертизи Держекспортконтроль отримує дані про можливість відхилення товарів від заявленого кінцевого використання, він може запропонувати суб’єкту надати письмові гарантії кінцевого споживача про можливість перевірок використання товарів за призначенням на території кінцевого споживача товарів. Відповідно до законодавства України, такі гарантії можуть бути прийняти до розгляду лише у випадку, коли вони є частиною зовнішньоекономічного договору (контракту), тому такі гарантії повинні бути надані у контракті або у іншому документі, який є невід’ємною частиною контракту.
Іншою умовою надання дозвільного документу на здійснення міжнародних передач товарів військового призначення є умова надання сертифікату підтвердження доставки товарів до кінцевого споживача (для здійснення експорту/імпорту товарів військового призначення така умова є обов'язковою), тому суб’єкту рекомендується отримати письмові гарантії кінцевого споживача про надання такого документу.
Крок восьмий: отримання дозвільних документів
Якщо суб’єкт здійснив усі необхідні кроки, що зазначені у попередніх підпунктах, він може звертатися до Держекспортконтролю за отриманням відповідних дозвільних документів. Для цього необхідно надати до Держекспортконтролю заяву встановленого зразка та пов’язані з нею документи. Типи таких документів та їх кількість залежить від товару, виду конкретної міжнародної передачі товарів та виду дозвільного документу (разовий, генеральний, відкритий).
Конкретні обсяги та види документів, що подаються до Держекспортконтролю визначені у порядках, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення” та від 28.01.2004 № 86 „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання”.
За видачу дозвільних документів стягується плата, тому перш ніж їх отримати, суб’єкт повинен сплатити необхідні кошти на рахунок Державного казначейства України та отримати підтвердження про таку сплату.
Крок дев’ятий: здійснення міжнародної передачі товарів
Дозвільні документи Держекспортконтролю, які отримав суб’єкт надають йому право здійснювати визначені в цих документах міжнародні передачі товарів. Разом з тим, завершення доставки товарів відповідно до умов контракту не звільняє суб’єкта від інших процедур, що передбачені вимогами експортного контролю (контроль доставки товарів кінцевому споживачу та контроль кінцевого використання товарів за призначенням, а також звітування до Держекспортконтролю про підсумки контролю).
Крок десятий: контроль доставки товарів споживачу
Відповідно до законодавства з експортного контролю контроль доставки товарів кінцевому споживачу може здійснюватися шляхом отримання суб’єктом достовірних даних про таку доставку та подання до Держекспортконтролю звітних документів про це.
У випадках, коли умовами дозвільного документу є подання до Держекспортконтролю документу про підтвердження доставки товарів, суб’єкт повинен отримати такий документ від іноземного партнера та надати його до Держекспортконтролю. Слід підкреслити, що цей документ повинен бути оформленим уповноваженим на це державним органом держави призначення товарів.
Крок одинадцятий: контроль кінцевого використання товарів
Завершення передачі не є гарантією наступного використання товарів за їх призначенням, яке визначено у відповідних сертифікатах кінцевого споживача. Саме тому законодавством з експортного контролю передбачено, що у разі експорту товарів підприємство-експортер повинне вживати заходів для проведення перевірки кінцевого використання товарів і надавати про це інформацію до Держекспортконтролю, а також сприяти державним органам України у проведенні таких перевірок.
Таким чином ще на етапі укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту потрібно документально з’ясувати з іноземним імпортером та кінцевим споживачем процедури проведення перевірки кінцевого використання товарів, а потім здійснювати такі перевірки під час фактичного використання товарів іноземним споживачем.
Крок дванадцятий: звітування
Звітність до Держекспортконтролю є одним з важливих інструментів системи експортного контролю.
Суб’єкти, що отримали дозвільні документи, подають до Держекспортконтролю звітну інформацію про:
- підсумки проведення переговорів під час яких укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) про експорт товарів, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено ембарго;
- фактично здійснений експорт/імпорт товарів;
- використання товарів у заявлених цілях;
- підсумки перевірки доставки та кінцевого використання товарів, що експортовані з України.