7.1. Загальний підхід до правозастосування
У широкому розумінні термін «правозастосування» включає у себе комплекс дій, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства на всіх етапах здійснення міжнародних передач товарів – починаючи від визначення заборонених «зон» (товарів, міжнародні передачі яких заборонено здійснювати, країн та іноземних суб’єктів, що перебувають під санкціями тощо), включаючи усі види контролю за достатністю та достовірністю документів, які визначають міжнародну передачу товарів (міжнародні угоди, контракти, документи про гарантії тощо) і завершуючи застосуванням санкцій за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
У вужчому розумінні під терміном «правозастосування» розуміють застосування різного виду санкцій за порушення зазначених правових норм та процедур (правозастосування – застосування права). У даній главі зосередимось саме на питаннях віднесення певних дій суб’єктів до порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та застосування санкцій за порушення таких вимог, оскільки інші аспекти цього терміну, у його широкому розумінні, детально розглядаються в інших главах.
Примітка
Стаття 5 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», визначає як один із методів здійснення державного експортного контролю:
- застосування санкцій до суб'єктів господарювання, які порушили порядок здійснення таких передач
Специфічність цього методу визначена вибірковістю суб’єктів, на яких може бути спрямоване його застосування. На відміну від таких методів, як ідентифікація товарів, надання дозволів чи висновків, та, за окремими винятками, здійснення митного контролю та митного оформлення, які застосовуються до усіх суб’єктів, які мають намір здійснювати, або здійснюють міжнародні передачі товарів, застосування санкцій можливе лише до суб’єктів господарювання, які порушили порядок здійснення таких передач.
Окремо необхідно зазначити, що державний експортний контроль за міжнародними передачами товарів є системою правовідносин, встановлених державою та спрямованих на забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях. Відтак, порушення встановленого порядку здійснення таких правовідносин несе реальну загрозу національним інтересам України, миру та безпеці в цілому, а отже – зазіхає на загальносуспільний інтерес.
Об’єктом правопорушення в галузі державного експортного контролю є не приватні права особи, не матеріальний інтерес чи отримання суб’єктом неправомірної вигоди шляхом ухиляння від сплати обов’язкових платежів та зборів, а посягання на встановлений державою специфічний порядок здійснення міжнародних передач товарів.
Основним завданням держави (органів державної влади, які здійснюють свої повноваження в галузі експортного контролю) в галузі правозастосування є запобігання правопорушенням, виявлення та припинення правопорушень, а також мінімізація їх негативних наслідків.
Законодавство в галузі державного експортного контролю формується Конституцією України, спеціальним та іншими законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, у профільному Законі України з експортного контролю окремий розділ присвячено питанням запобігання правопорушенням та відповідальності у галузі державного експортного контролю. Зокрема, стаття 24 зазначеного закону встановлює перелік діянь, які є порушеннями вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, стаття 25 – визначає санкції, які застосовуються до суб’єктів господарювання – юридичних осіб за вчинення діянь, визнаних порушеннями, стаття 26 – визначає порядок застосування таких санкцій.
Крім цього, статтею 27 визначено відповідальність суб’єктів господарювання – фізичних осіб за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та встановлено по відношенню до порушників адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність.
Частина 1 статті 51 Цивільного кодексу України зазначає, що до підприємців - фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Тобто, статті 25 та 27 Закону України з експортного контролю не лише встановлюють різний порядок застосування санкцій за порушення законодавства в галузі експортного контролю до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також і визначають різні види такої відповідальності. Так, штрафи та інші стягнення, встановлені статтею 25, відносяться до галузі адміністративно-правової відповідальності у значенні, наведеному у Главі 27 Господарського кодексу України.
Зверніть увагу!
Стаття 25 Закону України з експортного контролю поширює встановлені у ній адміністративно-господарські санкції не на усіх юридичних осіб, а лише на тих, які є суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів, тобто – зареєстровані у встановленому порядку у Держекспортконтролі.
Адміністративна відповідальність в галузі експортного контролю (склад правопорушення та санкція, передбачена за його вчинення) визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема статтями 188-17 та 212-4. Кримінальна відповідальність встановлена Кримінальним кодексом України, зокрема статтею 333.
При цьому, необхідно наголосити, що як Кримінальний кодекс України, так і Кодекс України про адміністративні правопорушення суб’єктом регульованих відносин визначають не лише фізичних осіб-підприємців, а також і просто фізичних осіб – громадян України, і осіб без громадянства.
Стаття 28 Закону визначає основи відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю. Відповідно до цієї статті посадові особи Держекспортконтролю та інших органів виконавчої влади, залучених до прийняття рішень у сфері експортного контролю, у разі порушення законодавства в цій сфері несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність, передбачену законом. Цитована стаття суб’єктами відповідальності визначає посадових осіб органів влади (державних службовців), залучених до прийняття рішень у сфері експортного контролю та визначає види відповідальності, до якої вони можуть бути притягнуті.
Проте, на сьогоднішній день, це, напевне, найменш конкретизована та придатна для практичного застосування правова норма, яка регламентує притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю. А ні Кримінальний кодекс України, а ні Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначають діянь, які б стосувалися порушень вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та могли б бути інкриміновані посадовим особам, вказаним у статті 28 Закону. Що стосується дисциплінарної відповідальності, то підстави притягнення до такого виду відповідальності, а також перелік дисциплінарних проступків, за які державний службовець може бути притягнений до відповідальності, визначено Главою 2 Розділу VIII Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII.
Вказані правові норми визначають дисциплінарний проступок, як протиправну винну дію або бездіяльність чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Перелік дисциплінарних проступків, наведений у статті 65 Закону України «Про державну службу» і не містить діянь, які можливо було б віднести до порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю. Щодо цивільно-правової відповідальності – актуальним залишається усе, що було зазначене відносно цього виду відповідальності у відношення 27 статті Закону.
Стаття 80 закону України «Про державну службу» визначає основи матеріальної відповідальності державних службовців наступним чином:
1. Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.
2. Держава в особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:
1) державного службовця, який заподіяв шкоду.
Отже, і дисциплінарна відповідальність і цивільно-правова відповідальність до посадових осіб державних органів, зазначених у статті 28 Закону, не можуть бути застосовані безпосередньо за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, проте така відповідальність може наставати як вторинна, у разі завдання матеріальних збитків, перевищення службових повноважень, невиконання або неналежного виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, якщо такі дії стали наслідком порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Зверніть увагу!
Правозастосування в галузі державного експортного контролю регламентується Законом України з експортного контролю, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. Вказані нормативні акти визначають перелік діянь, які є правопорушеннями в галузі державного експортного контролю, встановлюють санкції, які застосовуються за такі порушення та визначають суб’єктів, до яких можуть застосовані такі санкції. До таких суб’єктів відносяться:
- юридичні особи – суб’єкти здійснення міжнародних передач товарів, які можуть бути притягнені до адміністративно-господарської відповідальності;
- фізичні особи-підприємці, які можуть бути притягнені до відповідальності за вчинення адміністративного порушення чи кримінального злочину;
- посадові особи (керівники підприємств та організацій, а також працівники, які відповідають за питання експортного контролю на підприємстві), які можуть бути притягнені до відповідальності за вчинення адміністративного порушення чи кримінального злочину;
- фізичні особи без особливого статусу (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), до відповідальності за вчинення адміністративного порушення чи кримінального злочину.
У наступних частинах цієї глави зосередимось на розгляді конкретних диспозицій правових норм, які визначають порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та процедурах, які визначають порядок застосування санкцій за такі порушення.