7.2. Адміністративно-господарська відповідальність
Адміністративно-господарські санкції – заходи організаційно-правового або майнового характеру, що застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб'єктів господарювання за порушення ними встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності і спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків. Засади адміністративно-господарських санкцій закладено главою 27 Господарського кодексу України, а основні види господарських санкцій визначені статтею 239 вказаного кодексу.
Одним з основних видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф – грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено правопорушення. У випадку застосування адміністративно господарських санкцій за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю перелік порушень визначено статтею 24, розмір штрафу – статтею 25, а порядок його стягнення – статтею 26 Закону України з експортного контролю.
Розглянемо дії, які відповідно до статті 24 Закону визнані порушеннями вимог законодавства в галузі державного експортного контролю:
Абзац 2 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості;
Для класифікації міжнародної передачі товарів без отримання відповідного дозволу, висновку чи документа про гарантії, як правопорушення, не має значення, чи було вчинене таке порушення внаслідок помилкової ідентифікації товарів як таких, що не підлягають експортному контролю, чи шляхом свідомого приховання їх дійсного найменування, технічних характеристик та призначення від органів, які здійснюють контроль (в першу чергу йдеться про митний контроль), чи взагалі шляхом приховання таких товарів від контролю. Особливо високий ризик вчинення порушень, пов’язаних із здійсненням міжнародних передач товарів без отримання відповідних дозвільних документів, виникає у суб’єктів господарювання, які провадять діяльність, пов’язану із так званими «невідчутними» передачами – передачами нематеріальних товарів (послуг та технологій).
Приклад
Фірма А на підставі дозволу на експорт здійснила постачання певного високотехнологічного обладнання, що відноситься до ТВП, для потреб іноземного споживача. Через певний час виникла необхідність проведення регламентних робіт, технічного обслуговування, визначення ресурсу цього обладнання тощо. Фірма А направляє своїх фахівців, які проводять вказані роботи на обладнанні, що перебуває у розпорядженні іноземного споживача, складаються відповідні акти та перераховуються кошти. Якщо надання таких послуг не передбачено дозвільними документами, чинними на момент їх надання – такі дії є порушенням вимог законодавства, визначеним абзацом 2 статті 24.
Практична порада
Правильний порядок дій передбачає отримання дозволу на право здійснення експорту послуг військового призначення (послуг, які здійснюються стосовно обладнання військового призначення), у тому числі – гарантійних.
Абзац 3 статті 24 Закону України з експортного контролю»,
- укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або участь у їх виконанні в будь-який інший спосіб, ніж передбачений цим Законом, якщо суб'єкту господарювання стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб'єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки;
Законодавством встановлено пряму заборону на здійснення експорту товарів у разі, коли за результатами експертизи в галузі державного експортного контролю є підстави вважати, що вони призначені для створення зброї масового знищення чи засобів її доставки. За порушення прямої заборони на міжнародні передачі товарів, пов’язаних із ЗМЗ та засобами її доставки встановлено максимальний розмір штрафу.
Необхідно звернути увагу, що до порушень віднесено не лише факт здійснення міжнародної передачі, а навіть і факт укладення зовнішньоекономічних договорів та участь у їх виконанні. Також, для визнання дій суб’єкта господарювання правопорушенням не потрібно встановлювати факт використання товарів для створення ЗМЗ чи засобів її доставки, достатньо лише можливості такого використання. Таким чином, диспозиція даного абзацу спрямована передусім на забезпечення дотримання суб’єктами господарювання вимог статті 10 Закону, якою державний експортний контроль у певних випадках поширюється і на товари, які не внесені до відповідних контрольних списків, про що свідчить використання словосполучення «передач будь-яких товарів».
Приклад
Фірма А, під час проведення переговорів щодо укладання контракту на експорт полімерного матеріалу, призначеного для виробництва ємностей для хімічних речовин, який не визначений у списках товарів, що підлягають державному експортному контролю, отримала інформацію, що іноземний кінцевий споживач залучений у своїй країні до військових програм, пов’язаних із хімічною зброєю та потенційно може використати зазначений матеріал для створення контейнерів, що використовуються у такій програмі. Не зважаючи на отриману інформацію, фірма А продовжила дії з укладання та виконання контракту, не вживши заходів, передбачених статтею 10 Закону, чим вчинила порушення, визначене абзацом 3 статті 24 Закону.
Практична порада
Правильний порядок дій передбачає звернення до Держекспортконтролю з метою проведення експертизи та отримання відповідного висновку/дозволу та припинення будь-яких дій, спрямованих на укладення та виконання контракту до моменту отримання таких дозвільних документів. Умовою надання таких дозвільних документів може стати отримання вичерпних гарантій щодо невикористання товару у цілях, пов’язаних із створенням ЗМЗ, а також залучення до прийняття рішення інших установ та організацій, в тому числі іноземних та міжнародних, які здійснюють контроль за нерозповсюдженням ЗМЗ.
Абзац 4 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- здійснення міжнародної передачі товару, незважаючи на те, що суб'єкту господарювання стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) чи пов'язаних з ним документах, на підставі яких було отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;
В даному випадку суб’єкт формально дотримався вимог законодавства та, за результатами експертизи в галузі державного експортного контролю, отримав необхідні дозвільні документи на здійснення міжнародної передачі, проте, володіючи інформацією про те, що інші учасники міжнародної передачі товарів мають намір змінити суттєві умови такої міжнародної передачі товарів, тобто, усвідомлюючи, що інформація та умови, визначені в дозволі, не відповідають фактичним, не зупинив процес її здійснення і не звернувся до відповідних державних органів з метою проведення додаткової експертизи з урахуванням змін суттєвих умов.
Приклад
Фірма А, на виконання контракту з іноземним постачальником, отримала дозвіл на імпорт пороху бездимного мисливського, який за своїми характеристиками відноситься до товарів подвійного використання та підлягає державному контролю при імпорті. У пакеті документів, наданих для отримання відповідного дозволу, було подано сертифікат кінцевого споживача, відповідно до якого мета кінцевого використання – для власних виробничих потреб фірми А. Після отримання вказаного дозволу та до моменту здійснення імпорту товару в Україну, фірмою А було укладено договір, відповідно до якого вона взяла зобов’язання продати (передати) на території України вказаний порох (або його частину) фірмі Б. Не зважаючи на те, що фірмі А було відомо, що товар буде використано в інших цілях та іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено у СКС, на підставі якого було отримано дозвіл, фірма А здійснила імпорт в Україну пороху бездимного мисливського, чим вчинила порушення, визначене абзацом 4 статті 24 Закону.
Практична порада
Правильний порядок дій передбачає звернення до Держекспортконтролю з метою проведення експертизи та отримання оновленого дозволу (дозволів) на здійснення відповідних міжнародних передач товарів, з урахуванням суттєвих обставин, що зазнали змін.
Абзац 5 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- навмисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката.
Як вже зазначалося, суб’єкт, який звернувся за отриманням дозвільних документів на здійснення міжнародних передач товарів зобов’язаний надати повну та достовірну інформацію про мету, місце кінцевого використання товарів та інших учасників міжнародної передачі. Знехтувавши цим обов’язком, суб’єкт не лише порушує встановлений порядок отримання дозвільних документів, але й позбавляє відповідні державні органи належним чином здійснювати свої повноваження.
При цьому, вказівка на навмисність приховання відомостей, як на кваліфікуючу ознаку правопорушення, акцентує на усвідомленні суб’єктом протиправності своїх дій та бажанні настання їх негативних наслідків, оскільки, з урахуванням прихованих відомостей, результати експертизи в галузі державного експортного контролю вочевидь не відповідали б інтересам суб’єкта. Водночас, необхідно наголосити, що іншою кваліфікуючою ознакою даного правопорушення буде приховання не будь-яких відомостей, а лише тих, які мають значення для вирішення питання про надання відповідних дозвільних документів.
Приклад
Фірма А уклала контракт на експорт полімерного матеріалу, призначеного для виробництва ємностей для хімічних речовин, який визначений у списках товарів подвійного використання, володіючи інформацією, що іноземний кінцевий споживач залучений у своїй країні до військових програм, пов’язаних із хімічною зброєю та потенційно може використати зазначений матеріал для створення контейнерів, що використовуються у такій програмі, усвідомлюючи, що надання такої інформації може негативно позначитись на перспективі отримання дозволу на експорт, чи суттєво ускладнити та уповільнити процес його отримання, приховала таку інформацію від органів державної влади, які залучені до прийняття рішень у галузі державного експортного контролю, чим вчинила порушення, визначене абзацом 5 статті 24 Закону
Практична порада
Правильний порядок дій передбачає надання повної та достовірної інформації про мету, місце кінцевого використання товарів та інших учасників міжнародної передачі.
Абзац 6 статті 24 Закону України з експортного контролю»,
- здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без погодження із Держекспортконтролем змін до зовнішньоекономічного договору (контракту), що стосуються найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов'язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії.
Диспозиція порушення, визначеного абзацом шостим, доволі подібна до наведеної у абзаці четвертому – в обох випадках вимоги щодо отримання дозвільного документа на право здійснення міжнародних передач суб’єктом дотримано. І в обох випадках фактичні обставини міжнародної передачі не відповідають викладеним у відповідних дозвільних документах, проте, окрім суттєвих умов визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, про які йдеться у абзаці шостому, до дозвільних документів вносяться також особливі умови, які визначають особливості процесу здійснення конкретних міжнародних передач, та встановлюють додаткові обов’язки суб’єкта, такі як здійснення контролю за доставкою, проведення контролю кінцевого використання, забезпечення повернення тимчасово вивезених товарів без зміни їх кількісних та якісних характеристик, отримання документів про гарантії тощо.
Приклад
Фірма А уклала з іноземним споживачем контракт, яким передбачено неодноразове постачання цьому споживачу виробів військового призначення власного виробництва. Фірма А отримала генеральний дозвіл на експорт вказаних виробів. Відповідно до вимог законодавства (абзац 2 пункту 16 ПКМУ № 1807) до умов використання вказаного генерального дозволу внесено положення, відповідно до якого здійснювати фактичне відвантаження товарів фірма А може лише після отримання від іноземного споживача оригіналу документів про гарантії щодо кожної партії товарів, які відвантажуються. Фірма А здійснила експорт (фактичне відвантаження) партії товарів до отримання оригіналу документів про гарантії щодо цих товарів, чим вчинила порушення, визначене абзацом 6 статті 24 Закону.
Прак-тична порада
Правильний порядок дій передбачає дотримання під час здійснення міжнародних передач товарів усіх умов, визначених у дозволах, висновках чи документах про гарантії, на підставі яких здійснюються такі передачі, а, у разі виникнення обставин, які обумовлюють неможливість дотримання таких умов, в тому числі, внесення змін до контрактів чи інших документів – зупинення таких міжнародних передач до проведення додаткової експертизи в галузі державного експортного контролю.
Абзац 7 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- проведення переговорів, пов'язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, виходячи з міжнародних зобов'язань України, без отримання відповідного позитивного висновку Держекспортконтролю;
Перелік держав щодо яких здійснюється контроль за переговорами, наведений у додатку до Порядку державного експортного контролю за проведенням переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 № 500.
На сьогоднішній день Україна є активним учасником світових зусиль, спрямованих на недопущення розповсюдження ЗМЗ, обмеження дестабілізуючих накопичень звичайних озброєнь, їх використання у терористичних чи протиправних цілях. Така позиція є запорукою вільного розвитку економічних зв’язків у цивілізованому світі, а отже – складовою національної безпеки та суспільного інтересу. Водночас, сам факт проведення українськими суб’єктами переговорів, чи укладення контрактів на постачання певних категорій товарів до країн, відносно яких світовим співтовариством (а також і Україною, виходячи з її міжнародних зобов’язань) встановлено обмеження, може завдати значних, як іміджевих, так і прямих, економічних збитків. У зв’язку з цим, державними органами здійснюються попереджувальні заходи щодо контролю за проведенням переговорів, визначені законодавством в сфері експортного контролю.
Приклад
Фірма А проводила переговори з іноземною Фірмою Б, яка розташована у Країні В. Під час проведення переговорів вівся протокол, відповідно до якого предметом переговорів було укладання контракту на постачання до Країни Д виробів військового призначення власного виробництва Фірми А. Також протоколом визначено, що сторони дійшли згоди щодо технічних параметрів виробів, їх кількості, ціни, базисних умов постачання. Водночас, сторони не змогли дійти згоди щодо термінів постачання та форми оплати, у зв’язку із чим утримались від укладання відповідного контракту. На постачання до Країни Д виробів, аналогічних за найменуванням та технічними характеристиками виробам Фірми А, встановлено часткове ембарго. Попри те, що контракт так і не було укладено, Фірма А вчинила порушення, визначене абзацом 7 статті 24 Закону.
Практична порада
Правильний порядок дій передбачає, у разі отримання інформації, що постачання товарів буде здійснюватись до країни, відносно якої встановлено часткове ембарго, звернення до Держекспортконтролю з метою проведення експертизи та визначення порядку проведення переговорів, а у разі необхідності – отримання відповідного висновку на право їх проведення.
Абзац 8 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- неподання або несвоєчасне подання Держекспортконтролю звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, зазначених у абзаці восьмому цієї статті, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів на підставі отриманих дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, а також про використання цих товарів у заявлених цілях;
Абзац 9 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- створення перешкод для виконання службових обов'язків посадовими особами Держекспортконтролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов'язань або невиконання законних вимог цих осіб;
Абзац 10 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- безпідставна відмова в наданні інформації та документів, які вимагаються Держекспортконтролем або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, їх навмисне викривлення або приховування;
Абзац 11 статті 24 Закону України з експортного контролю,
- навмисне знищення документів, пов'язаних з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення строку їх зберігання, передбаченого статтею 22 цього Закону.
Диспозицію абзаців 8-11 статті 24 виписано, на наш погляд, достатньо конкретно й однозначно, тож вона не потребує додаткових коментарів.
Зверніть увагу!
Диспозиції порушень вимог законодавства, за вчинення яких можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, мають вичерпний характер і не можуть бути змінені, розширені чи трактовані нормативними актами, що мають нижчу юридичну силу, ніж Закон.
Відповідно до частини 2 статті 238 Господарського кодексу України
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Санкції, які застосовуються за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю встановлені статтею 25 Закону України з експортного контролю відповідно до якої Держекспортконтроль накладає на суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафи:
Примітка
Стаття 25 Закону України з експортного контролю,
- за порушення, передбачені абзацами другим та третім статті 24 цього Закону:
у разі якщо за висновками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) чи порушено міжнародні зобов'язання України, - у розмірі 150 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі;
у разі якщо за висновками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів не завдано шкоду національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) та не порушено міжнародні зобов'язання України, - у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі;
- за порушення, передбачені абзацами четвертим, п'ятим та шостим статті 24 цього Закону, - в розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі;
- за порушення, передбачені абзацами сьомим та одинадцятим статті 24 цього Закону, - в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за порушення, передбачені абзацом восьмим статті 24 цього Закону, - в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за порушення, передбачені абзацами дев'ятим та десятим статті 24 цього Закону, - в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір санкції (штрафу) за порушення, у залежності від його тяжкості та розміру шкоди, якої може бути завдано таким порушенням, визначено у відсотках від вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі, або, у разі, якщо порушення безпосередньо не пов'язане із здійсненням міжнародної передачі – у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Оскільки Законом встановлено залежність розміру штрафів, що накладаються за вчинення порушень, передбачених абзацами 2 та 3 статті 24, від встановлення факту завдання шкоди національним інтересам України (політичним, економічним, військовим) чи порушення міжнародних зобов'язань України, для визначення розміру штрафу у кожному конкретному випадку, встановлено окрему процедуру, відповідно до якої для накладення штрафів за порушення, зазначені в абзацах другому та третьому статті 24 цього Закону, Держекспортконтроль повинен отримати письмовий висновок Служби безпеки України, який складається з урахуванням пропозицій Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, інших центральних органів виконавчої влади і державних органів. У решті випадків розміри штрафу визначені однозначно.
Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу та іншими законами.
Так Закон України з експортного контролю встановлює, що крім накладання штрафів, зазначених у статті 25, Держекспортконтроль може скасовувати або зупиняти дію відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, який він надав такому суб'єкту господарювання, або скасовувати його реєстрацію в цьому органі як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, наслідком чого є припинення дії всіх дозвільних документів та документів про гарантії, наданих такому суб'єкту та чинних на день скасування реєстрації. При цьому Закон не встановлює обставин, за яких можуть застосовуватись вказані адміністративно-господарські санкції, відносячи визначення таких обставин до дискреційних повноважень Держекспортконтролю. Крім того, у разі вчинення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів, який має повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, правопорушень, передбачених абзацами другим - сьомим статті 24 цього Закону, або у разі, коли внаслідок таких правопорушень завдано значної шкоди політичним або економічним інтересам держави, національній безпеці або обороні держави, Кабінет Міністрів України за поданням Держекспортконтролю може скасувати раніше надані такій особі зазначені повноваження.
Порядок накладення адміністративно-господарського штрафу, а також порядок його стягнення визначено статтею 26 Закону. Зокрема визначено, що штрафи, передбачені статтею 25 цього Закону, від імені Держекспортконтролю накладаються керівником органу, чи його заступником.
Права особи (її представника), що притягається до адміністративно-господарської відповідальності, повноваження посадових осіб Держекспортконтролю, а також процедури, які застосовуються під час прийняття рішень щодо накладення адміністративно-господарських стягнень викладені у «Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю», затвердженого наказом МЕРТ від 16.12.2013 № 1490.
Даним порядком визначено основні етапи здійснення заходів правозастосування – від етапу виявлення порушення вимог законодавства, або ознак такого порушення, яке зазвичай виражається у отриманні від державних органів, чи їх співробітників, залучених до здійснення заходів у галузі державного експортного контролю, повідомлень про виявлені ними порушення чи їх ознаки; етапу проведення розслідування, збирання доказів та фіксації за допомогою відповідного протоколу встановлених обставин; етапу розгляду протоколу та зібраних матеріалів керівником Держекспортконтролю та винесення відповідного рішення, оформленого постановою; та завершального етапу – виконання винесеного рішення. Цим же документом затверджено форми відповідного протоколу про порушення юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, а також постанов, які можуть бути винесені під час розгляду справи та за його наслідками.
До основних завдань проваджень у справах про порушення суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів вимог законодавства в галузі державного експортного контролю відносяться: своєчасне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до законодавства, забезпечення виконання винесеного рішення, виявлення причин та умов, що призводять до вчинення юридичними особами порушень вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, а також запобігання порушенням.
Задля виконання зазначених завдань Держекспортконтроль має право отримувати додаткові документи та інформацію, а також залучати експертів та інших фахівців, а представник суб’єкта господарювання має право: бути заслуханим, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, оскаржувати рішення уповноваженої особи у справі.
Своєчасність застосування адміністративно-господарських санкцій обумовлена вимогами законодавства, зокрема статті 250 Господарського кодексу України та п. 1.9 «Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю».
Стаття 250. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій:
1. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Диспозиції порушень вимог законодавства, за вчинення яких можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, мають вичерпний характер і не можуть бути змінені, розширені чи трактовані нормативними актами, що мають нижчу юридичну силу, ніж закон.
Відповідно до частини 2 статті 238 Господарського кодексу України
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.