1.1 Багатосторонні режими експортного контролю
     У цьому розділі розглядаються цілі та напрями запровадження багатосторонніх режимів експортного контролю, показаний їх взаємозвʼязок як з міжнародними правовими документами, які стосуються міжнародної безпеки, контролю за озброєннями, нерозповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ), так і з такими інструментами міжнародної політики, як ініціативи, домовленості, ембарго тощо.
     До категорії таких політичних інструментів слід віднести і міжнародні або багатосторонні режими експортного контролю, адже їх дія спирається не на юридично обов'язкові норми міжнародних правових документів (договорів, конвенцій, протоколів тощо), а на політичні угоди (домовленості), в рамках яких рішення приймаються, як правило, на основі консенсусу. Порушники таких угод несуть політичну відповідальність.
     За таких умов дієвість багатосторонніх режимів експортного контролю досягається, серед іншого, завдяки імплементації їхніх вимог у національні законодавства та відповідній правопримусовій діяльності національних урядів.
     Міжнародні режим експортного контролю (ЕК) забезпечують постійний діалог їх учасників, у ході якого узгоджуються керівні принципи контролю за товарами військового призначення і товарами подвійного використання (ТПВ), які можуть бути використані для створення ЗМЗ та засобів її доставки. Суттєвим елементом міжнародних режимів ЕК є контрольні списки, зокрема списки ТПВ.
     Фактично, узгоджені контрольні списки міжнародних режимів ЕК стали неформальною частиною міжнародного права, оскільки вони згадуються у юридично обов'язковій для виконання Резолюції РБ ООН №1540, а також у резолюціях РБ ООН стосовно Північної Кореї та Ірану. Вони також є юридично обов'язковими для держав-членів ЄС як додатки до Регламенту ЄС 428/2009, який регулює передачі товарів подвійного використання.
     Одним з важливих інструментів забезпечення діяльності учасників багатосторонніх режимів ЕК є практичний обмін інформацією у ході проведення регулярних зустрічей представників ліцензійних органів і, в окремих випадках, митних служб країн-учасниць, на яких обговорюється широке коло питань: проблеми організації національних систем експортного контролю, приймаються рішення щодо обміну конфіденційною інформацією, а також щодо схвалення або відмови у видачі експортних ліцензій тощо.
     Нерозривно пов'язаною із згаданими вище зусиллями, які здійснюються у рамках багатосторонніх режимів ЕК, є діяльність, спрямована на забезпечення актуальності контрольних списків режимів, яка включає підготовку проектів змін до списків контрольованих товарів і технологій (далі - контрольні списки), щорічне їх оновлення та публікацію, обмін інформацією про кращий досвід їх застосування, запровадження на їх основі відповідних норм і стандартів, а також інформаційно-просвітницька діяльність із зацікавленими країнами, що не є учасниками режимів.
     Впровадження вимог контрольних списків багатьма країнами створює сприятливі умови для глобальної гармонізації підходів у сфері ЕК на основі контрольних списків, до якої закликають країни-учасниці міжнародних режимів, маючи на меті досягнення спільного розуміння ключових елементів функціонування систем експортного контролю, таких, наприклад, як принцип всеосяжного ("catch-all") контролю.
     Структурно міжнародна система ЕК включає чотири (плюс один) елементи, а саме:
     1. Австралійська група (AГ);
     2. Режим контролю ракетних технологій (РКРТ);
     3. Група ядерних постачальників (ГЯП);
     4. Вассенаарська домовленність (ВД), + Комітет Цангера (КЦ).
     Комітет Цангера іноді ще називають п'ятим багатостороннім режимом ЕК; але він має обмежений мандат і відіграє лише допоміжну роль.
     Далі представлена стисла інформація про кожний з перелічених вище багатосторонніх режимів ЕК.

1.1.1. Австралійська група (АГ)
1.1.2. Режим контролю ракетних технологій (РКРТ)
1.1.3. Група ядерних постачальників (ГЯП)
1.1.4. Вассенаарська домовленість (ВД)
1.1.5. Комітет Цангера та Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)